К
КАДРОВА РЕВОЛЮЦІЯ – так назвали історики зміни в партійно-державному керівництві в СРСР часів горбачовської перебудови, що проводилися на основі двох кретеріїв: 1) підтримки цими кадрами цілей та ідей перебудови; 2) омоложення кадрів. “К.Р.” проводилася під прапором боротьби з консерватизмом.
КАНН1БАЛІЗМ — людоїдство.
КАНОН – встановлені правила віровчення і культ, що не підлягає сумніву та перевірці.
КАНОНІЗАЦІЯ – віднесення до лику святих.
КАНОНІЧНА ТЕРИТОРІЯ – сукупність правових норм, що ґрунтуються на церковних правилах (канонах).
КАПІТАЛ – кошти, майно; вартість, здатна приносити доходи.
КАПІТУЛЯЦІЯ – припинення воєнних дій і здача переможцю однією з воюючих держав на продиктованих умовах.
«КАРПАТО – РУСЬКИЙ ВИЗВОЛЬНИЙ КОМІТЕТ» - організація емігрантів – москвофілів з Галичини, утворена в роки Першої світової війни на території Російської імперії з метою сприяння утвердженню влади Росії в Галичині. «КРВК» закликав західняків зустрічати російську армію як свою визволительку.
КАРПАТСЬКА СІЧ – військова організація, створена урядом Карпато – України в 1938р., як власні збройні сили, здатні захистити першу українську землю, що здобула свободу. К.С. вкрила себе невмирущою славою і героїзмом, чинячи відважний, проте марний опір угорським військовим в березні 1939р.
КАРПАТСЬКА УКРАЇНА – це назва Карпато – Української автономії, що виникла після Мюнхенської змови (1938р.) за згодою уряду Чехословацької республіки. Закарпаття отримало самоврядування. Першу автономну адміністрацію очолив А.Бродій; другу – А.Волошин, який 14.03.1939р. проголосив незалежну Республіку – Карпато – Україну.
КАРТКОВА СИСТЕМА – розподіл товарів і послуг, при якому не гроші відіграють головну роль, а картки (СРСР).
КАСТА – замкнута група людей.
КАФЕДРА – структурна частина у вузах, що організовує науковий та навчальний процес.
КИРИЛИЦЯ – слов¢янська писемність на основі грецького алфавіту.
КЛЕЙНОДИ – владні атрибути та відзнаки козацької старшини (корогва, булава, бунчук, пірнач, каламар, печатка, литаври та ін.).
КЛІР – сукупність священнослужителів і церковнослужителів однієї церковної парафії.
КОАЛІЦІЯ – політичний, військовий союз проти спільного суперника для досягнення спільних цілей.
КОДЕКС – правовий акт, що регулює галузь законодавства, певну сферу суспільних відносин.
КОЗАК – вільна озброєна людина, захисник кордону.
КОЛАБОРАЦІОНІЗМ – своєрідний різновид зрадництва, співпраця з німцями з боку населення окупованих німцями територій, коли підкорення окупантам переходило за межі пасивного виконання німецьких наказів.
Прояв К. В Україні мав свою специфіку, був своєрідним; тут постало питання – хто був більшим ворогом: сталінська система, яка принесла стільки бід і смерті в 30-х роках, чи нацистський порядок. З огляду на жорстокість обох режимів, багато українців рятували собі життя в роки війни ціною К.
КОЛАБОРАЦІОНІСТИ – особи, які співпрацювали з німецькими окупантами на окупованих землях під час Другої Світової війни.
КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ – це процес відчуження селян від власності, який створював економічний фундамент під тоталітарним радянським режимом
Метод здійснення К. – насильницький. Характер – суцільна, проводилася для того, щоб полегшити викачування селянських ресурсів у державний бюджет, забезпечити нееквівалентний обмін між містом і селом. К. привела до знищення справжнього господаря на українській землі.
КОЛОНІАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР ЕКОНОМІКИ – це колоніальні форми господарювання, що проявляються у низці тенденцій та процесів: а) гальмуванні промислового розвитку регіонів; б) кустарно – ремісничому його характері; в) фабричному та промисловому виробництві, спрямованому на первинну переробку сировини; г) залежності промислового розвитку від іноземного капіталу; д) хижацькому експлуатуванні природних багатств цих регіонів; е) низькій енергоозброєності промисловості, перетворення регіонів на ринок збуту. Такі риси були притаманні особливо економіці західно – українських земель в складі Чехословаччини, Польщі, Румунії, а подекуди й СРСР.
КОЛОНІЗАЦІЯ – політика, що проводилася польським урядом на західно – українських землях, спрямована на зміцнення польської присутності на українських землях, запрошення до Галичини і Волині польських переселенців – так званих осадників (в основному ветеранів польської армії), наділення їх найкращими землями та щедрими фінансовими субсидіями, привілейованими посадами.
КОЛОНІЯ – країна (чи територія), залежна від іншої країни (метрополії).
«КОЛЬЧУГА» - унікальна система, що здатна вловити і розпізнати радіосигнали повітряних й наземних цілей на дистанції до 800км. Причому комплекс працює, не вилучаючи радіохвиль, у пасивному режимі, що не дозволяє його запеленгувати.
КОМБІДИ — комітети бідноти, організації сільської бідноти, «опорні» пункти диктатури пролетаріату на селі в 1918—1919 рр. в Україні.
КОМПРАДОРСТВО – співробітництво національної буржуазії з іноземцями.
КОМПРОМІС — угода на основі взаємних поступок.
КОМУНІЗМ – ідеологія марксизму; утопічний соціальний лад, при якому відсутня приватна власність, панує загальна рівність.
КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ (БІЛЬШОВИКІВ) УКРАЇНИ – складова частина РКП(Б), що виникла в липні 1918р. і зберігла статус складової частини РКП(Б) – ВКП(Б) – КПРС аж до своєї заборони (серпень 1991р.). КП(Б)У в умовах національно-демократичної революції 1917-1920рр. Прагнула відновити в Україні радянську владу і зберігши єдність з Радянською Росією.
КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ (КПЗУ) – політична партія, створена групою галичан ще в 1919р. називалася Комуністична партія Східної Галичини. В 1923р. – змінила назву на КПЗУ, що була автономною частиною Польської комуністичної партії. В 1938р. за наказом Сталіна розпущена.
КОНВЕРСІЯ – (стосовно до економіки) – переведення воєнно-промислових підприємств на випуск мирної продукції.
КОНКОРДАТ – угода між Римським Престолом і урядом певної країни, яка визначає умови діяльності католицької церкви, її права і привілеї в цій країні. В 1925 р. між Ватиканом і польським урядом була укладена особлива угода, яка захищала права греко-католиків в Польщі. Проте вона не містила гарантій від репресій священників та мирян, які розмовляли українською мовою.
КОНСЕНСУС – один з основних засобів розв’язання політичних і соціальних конфліктів; досягнення згоди з того чи іншого суперечливого питання, що досягається шляхом дискусій і закінчується зближенням позицій.
КОНСЕРВАТИЗМ – політична ідеологія і практика суспільно – політичного життя. Що орієнтується на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально – правових засад.
КОНСОЛІДАЦІЯ – зміцнення, згуртування, об’єднання.
КОНСТИТУЦІЙНА МОНАРХІЯ – обмеження влади правителя конституцією, законами.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС – це елемент державотворчого процесу, необхідний для створення демократичної держави, процес творення парламентом даної держави Основного Закону (Конституції). В Україні К.П. розтягнувся аж на 5 років (1991-1996).
КОНСТИТУЦІЯ – основний закон держави, що закріплює суспільний і державний устрій, порядок утворення , принципи та діяльність державних органів, виборчу систему, основні права та обов’язки громадян.
КОНСТИТУЦІЯ П.ОРЛИКА – перша у світі конституція сучасного зразка. Повна назва “Пакти й Конституція законів і вільностей Війська Запорізького” (1710р.).
КОНСТИТУЦІЯ СРСР 1924 р. – перша радянська конституція, прийнята II Всесоюзним з’їздом Рад СРСР. К. позбавила союзні республіки, в т.ч. і Україну, права на зовнішню політику й торгівлю, прийняття власних рішень шодо розвитку транспорту, зв’язку, оборонної промисловості. Повноваження республік обмежувалися внутрішніми справами, охороною здоров’я, сільським господарством. Але і ці повноваження зводилися нанівець керівництвом РКП(б), яке визначало внутрішню і зовнішню політику.
КОНСТИТУЦІЯ СРСР 1936р. – конституція „т.зв. перемігшого соціалізму”, яка зафіксувала досягнення соціалізму, побудову його основ, введення широких свобод і прав. К. стала своєрідною ширмою, покликаною прикрити „великий терор”, тоталітарний режим в СРСР демократичним й соціалістичним „одягом”.
КОНСТИТУЦІЯ УРСР 1937р. – юридичний документ, розроблений відповідно до Конституції СРСР 1936р. комісією у складі Г.Петровського, С.Косіора, П.Постишева, В.Затонського, П.Любченка, Й.Якіра та інших. Затверджена Надзвичайним XIV Всеукраїнським з’їздом Рад 30 січня 1937 року. К. називала Україну соціалістичною «державою» робітників і селян, закріплювала суспільний та державний устрій, вищі органи влади УРСР та Молдавської АРСР, місцеві органи державної влади, бюджет УРСР, організацію суду та прокуратури, основні права й обов’язки громадян, виборчу систему, герб, прапор, столицю.
КОНСТИТУЦІЯ УРСР 1978р. – це юридичний документ, розроблений і затверджений у повній відповідальності з тектом Конституція СРСР 1977р. За Українською Конституцією 1978р. Україна формально визнавалася суверенною радянською соціалістичною державою й передбачалося право вільного виходу України з СРСР, але механізму здійснення цього права не було передбачено, що свідчило про декларативний характер проголошеного суверенітету республіки. К. була пронизана ідеями, які були характерні для тогочасної командно – адміністративної системи.
КОНТРИБУЦІЯ – платежі, що накладаються на переможену державу на користь держави – переможниці.
КОНФЕДЕРАЦІЯ — форма державного устрою у вигляді тимчасового союзу суверенних держав, які, зберігаючи свою незалежність, об’єдналися на договірних засадах для досягнення певних спільних цілей (воєнні, зовнішньополітичні тощо).
КОНФЕСІЯ—церква чи релігійна організація, яка має своє віровчення, культову практику та організаційну структуру.
КОНФІСКАЦІЯ – примусове безвідплатне вилучення державного майна приватної особи.
КОНФРОНТАЦІЯ—зіткнення, протиборство ідейно-поіричних принципів,
класових інтересів, політичних програм різних політичних рухів, партій
тощо.
КОНЦЕНТРАЦІЙНИЙ ТАБІР – місце ізоляції заарештованих чи військовополонених. Перші К.Т. були створені в роки громадянської війни.
КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИНУТОГО СОЦІАЛІСТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА – цілісне ідеологічне вчення, яке опиралося на реальний факт створених в СРСР основ індустріального суспільства: однорідності радянського суспільства; остаточної вирішеності національного питання; відсутності всередині суспільства будь-яких суперечностей. Не підриваючи віри в комунізм, ця концепція переводила завдання його побудови на віддалену перспективу.
КОНЦЕСІЯ – договір, згідно з яким уряд або місцеві органи влади передають на певних умовах громадянам своєї країни або представникам інших держав право експлуатації корисних копалин, природних багатств, підприємств тощо.
КОН’ЮНКТУРА – сукупність умов, стан речей, збіг обставин, що можуть впливати на хід і результат якоїсь справи або процессу(напр. економічна К.).
КООПЕРАЦІЯ – традиційна форма селянської співпраці ще з дореволюційних часів, яка давала змогу органічно поєднати приватні та державні інтереси.
К. – форма організації виробництва й праці людей, які на пайових засадах спільно займаються певним видом господарської діяльності.
К. може бути і формою зв’язку між підприємствами, зайнятими спільним виробництвом відповідної продукції.
КООПТАЦІЯ—введення (за складних об’єктивних умов) до складу виборного
органу нових членів рішенням власне цього органу без проведення
додаткових виборів.
КОРАН – священна книга у мусульман.
КОРДОН – лінія, що розділяє території, держави; рубіж.
КОРЕНІЗАЦІЯ – політика, що проводилася радянською владою в 20-х роках, спрямована на те, щоб надати народам, об’єднаним в СРСР, певної «культурно – національної автономії» - реальної можливості розвивати свою національну культуру, мову, національні традиції, створювати навчальні заклади усіх ступенів, видавати рідною мовою журнали, газети, висувати кадри корінної національності.
КОРІННА НАЦІОНАЛЬНІСТЬ – нація або народність, національна група, яка склалася історично і проживає на даній території з покоління в покоління. Якщо такий народ має своє державне утворення, воно, як правило, носить назву корінного народу (напр.. Україна – від українців, автохтонів на даній території).
КОРУПЦІЯ – використання посадовою особою, суспільним чи політичним діячем прав, пов’язаних з його посадою з метою особистого збагачення; підкуп державних діячів (міністрів, членів парламенту, журналістів, різних чиновників), яких називають корумпованими.
КОСМОПОЛІТ – це людина, що дотримується байдужого ставлення до своєї Батьківщини, народу, нації, культури, а надає перевагу загальнолюдським цінностям.
КОСМОПОЛІТИЗМ – це теорія і практика, яка заперечує право націй на самостійне існування і державну незалежність, сповідує байдуже ставлення до Батьківщини, свого народу, його історії, національної культури та вимагає встановлення “світової держави” , “світового громадянства”, відмови від боротьби за національну незалежність.
КОШОВИЙ ОТАМАН – головна посадова особа Запорозької Січі (обирався на один рік).
КРАЇНА—частина світу або території, що має відповідні кордони.
КРЕДИТ – продаж товарів із відстрочкою платежу або передача на певний термін грошей чи матеріальних цінностей з умовою їх повернення. За користування кредитом сплачується той чи інший відсоток від його вартості.
КРЕДИТНО – МОДУЛЬНА СИСТЕМА – це така форма організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій та використання залікових одиниць – залікових кредитів. Мета КМС – зближення вітчизняної освітньої системи з європейською, визнання за кордоном результатів навчання у вітчизняних закладах освіти.
КРЕДО – переконання, основи світогляду.
„КРИВАВА НЕДІЛЯ” – так називали неділю 9 січня 1905 року, коли святково одягнені робітники разом з жінками та дітьми (понад 140тис.), несучи хоругви, ікони та портрети Миколи II, рухалися з окраїни до Зимового палацу й були розстріляні козачою кавалерією. „К.Н” серйозно підірвала монархічні настрої мас.
КРИЗА – складний, загострений стан, різкий перелом або занепад в будь-якій сфері життєдіяльності держави.
КРИЗА ПОЛІТИЧНА – тимчасове призупинення або припинення функціонування окремих елементів або інститутів політичної системи; значне поглиблення й загострення наявних політичних конфліктів, політичної напруженості.
КРІПАК – особисто залежний селянин, позбавлений права переходу до іншого пана.
КРІПОСНЕ ПРАВО – правові норми, які встановлювали залежність селянина від пана, характерна риса середньовічного феодального ладу.
КРУТИ – залізнична станція, яка стала символом національної честі українського народу. 16(29) січня 1918р. у нерівному бою біля цієї станції зустрілися 600 київських студентів і курсантів з російсько-більшовицьким військами і героїчно загинули, захищаючи спробу українського національного відчуження.
КСЕНОФОБІЯ – стійке почуття неприязні й відвертої ворожнечі, ненависть до людей певної національності (юдофобія, українофобія, русофобія тощо).
„КУКУРУДЗЯНА ЕПОПЕЯ” – поспіше і невиправдане розширення площ посівів кукурудзи та інших „дивокультур” в епоху хрущовської „відлиги”, якими були зайняті 3 млн. кращих українських земель. Кукурудзяна надпрограма не вирішила зернову проблему в Україні.
КУЛЬТ ОСОБИ – єдиновладдя тоталітарного типу; надмірне неприборкане вихваляння якого-небудь діяча, перебільшення його заслуг. Обожнювання конкретної особистості, як правило, веде до диктатури, беззаконня, до попрання прав, свобод громадян.
КУЛЬТУРА – сукупність матеріальних і духовних досягнень та цінностей.
КУЛЬТУРНА РЕВОЛЮЦІЯ – таку назву отримали зміни в духовному житті радянського суспільства 20 – 30-х років, які характеризувалися значним підвищенням в порівнянні з дореволюційним періодом, освітнього рівня народу, ступеня його прилученості до досягнень культури, неподільного торжества марксистсько- ленінського вчення.
КУРУЛТАЙ – з’їзд кримсько-татарського народу, як вищий орган керівництва всіма сферами життя цього народу.