П
ПАКТ – міжнародна угода великого політичного значення.
ПАКТ РІББЕНТРОПА – МОЛОТОВА-одна з найдивовижніших в історії угод (23 серпня 1939р.), укладених між Німеччиною і СРСР: Гітлер, що не приховував ненависні до рядянської системи та своїх територіальних претензій на сході, прагнув нейтралізувати СРСР, перш ніж напасти на Заході; Сталін, йдучи на підписання угоди про ненапад та нейтралітет, сподівався спрямувати агресію нацистів проти Франції і Англії, прагнув виграти час для накопичення власних сил, поки між “капіталістами” точитиметься війна на взаємне виснаження, та підготувати грунт для Світової пролетарської революції.
ПАЛАНКА – адміністративно-територіальна одиниця на Запорожжі.
ПАЛЕОЛІТ – давній кам’яний вік.
ПАНЕГІРИК—безумовна похвала, похвальне слово, похвальна промова,
виступ; в літературі — похвальний вірш чи поема.
ПАНЩИНА – примусова та неоплачувана робота селян у господарстві пана.
ПАРАФІЯ-нижча церковно-адміністративна одиниця, що об’єднує віруючих одного храму.
ПАРЛАМЕНТ – загальнонаціональна представницька установа держави, що здійснює законодавчі функції.
ПАРЛАМЕНТСЬКА РЕСПУБЛІКА – республіка, в якій відсутня посада президента або його вибори проводяться парламентом, президент має тільки представницькі повноваження.
ПАРТИКУЛЯРИЗМ- прагнення до замкнутості, відособленості.
ПАРТІЙНІ ФУНКЦІОНЕРИ- штатні партійні працівники, що забезпечували функціонування всіх структур партії зверху до низу.
ПАРТІЯ – організована група однодумців зі своїми цілями.
„ПАРТІЯ ВЛАДИ” – різні політичні сили, представники партійної та господарської номенклатури, які стали на позиції самостійності і об’єдналися під проводом Президента. «П.В.» вміло використовує інтелектуальний потенціал національно-демократичних сил, водночас не допускаючи його діячів до влади.
ПАСТВА- рядові парафіяни.
ПАТЕРНАЛІЗМ-покровительство, опіка старшого по відношенню до молодшого, опікуваного.
ПАТРІАРХ- титул глави автокефальної православної церкви.Помісна православна церква, керована патріархом.
ПАТРІАРХАТ – помісна православна церква, керована патріархом.
ПАЦИФІЗМ – рух, учасники якого виступають проти війни; засудження будь-яких воєн, вимога дотримуватися миру на землі.
ПАЦИФІКАЦІЯ — «умиротворення», на шлях якого в найжорстокіших формах стала офіційна польська влада в 30-х рр. XX ст. в придушенні опору українства (на західноукраїнських землях) проти соціального й національного гноблення.
ПЕРЕБУДОВА- сукупність суспільно-політичних процесів в СРСР в період з 1985 до 1991 р.р., пов’язаних з діяльністю першого і останього президента радянського союзу М.С.Горбачова.
ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ – виділення в історії людства періодів, які відрізняються засобами праці та організацією життя.
ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА – військове протистояння між двома воєнними блоками: Троїстим (Четверним союзом і Антантою), що охопило Європу та частину Азії в 1914- 1918 рр. Кожна з воюючих сторін боролася за панування в світі й переслідувала загарбницькі цілі. Приводом до війни стало вбивство герцога Ф.Фердинанда – наступника Австрійського престолу.
ПІВНІЧНЕ ПРИЧОРНОМОР’Я – сучасні українські береги Чорного моря.
ПІДПРИЄМЦІ – особи, які займаються підприємництвом, самостійною діяльністю з метою отримання прибутку.
ПЛАН “АВТОНОМІЗАЦІЇ”- це план запропонований в 1922р. Й Сталіним, Генеральним секретарем ЦК РКП(б), наркомом наркомнацу, за яким усі радянські республіки, в т.ч. й УСРР, повинні були, втрачаючи свою незалежність (хоча й формальну), увійти до складу Російської федерації на правах автономних республік.
ПЛАН ФЕДЕРАЦІЇ- це план, запропонований в 1922 р. Головою РНК Російської федерації В.Леніним. Гостро критикуючи сталінський план”автономізації”, називаючи його шовіністичним, Ленін запропонував створення нової федеративної держави (СРСР), в яку Російська федерація увійде разом і нарівні з усіма національними республіками, що зберігають за собою право вільного виходу із цього союзу.
ПЛЕБІСЦИТ—один з різновидів волевиявлення народу шляхом всезагального
опитування громадян з найважливіших питань життя суспільства.
ПЛЕМ’Я – кілька родів, які жили в одній місцевості, мали спільну мову і звичаї.
ПЛЮРАЛІЗМ – ідейно-регулятивний принцип суспільно-політичного та соціального розвитку, що базується на існуванні декількох (чи багатьох) незалежних начал політичних знань і розумінні буття; система влади, що грунтується на взаємодії політичних партій та громадсько – політичних організацій.
“ПОДВІЙНІ” ТЕХНОЛОГІЇ-наукоємкі технології, які використовуються як в громадському, так і у воєнному виробництві.
ПОДІЛЛЯ – територія на лівому березі Дністра та в басейні Південного Бугу.
ПОКУТТЯ – південь сучасної Івано-Франківщини, межиріччя Черемоша, Прута і Дністра.
ПОЛІССЯ – землі в басейні р. Прип’ять, середнього Дністра і Десни.
„ПОЛІСЬКА СІЧ” – нерегулярне формування української міліції, створене в серпні 1941р. Тарасом Бульбою – Боровцем, що діяло на території Полісся та Волині. „П.С”. налічувала 2-3тис. чол, боролася з рештками Червоної Армії, що швидко відступала. В к. 1941р. „П.С.” перейшла до партизанської боротьби. Незабаром її було перейменовано на УПА, яка вела бої не лише проти радянських партизан, а й проти німців.
ПОЛІТИКА — мистецтво управління суспільними процесами та відносинами між великими соціальними групами (класами, націями тощо); це сукупність різноманітних форм і методів діяльності, мистецтво регуляції відносин між громадянами і державою, що веде до вмілого використання влади й утримування її.
ПОЛІТИЧНА НАЦІЯ – своєрідний симбіоз самодостатніх етнічних спільностей,що є громадянами України, перебувають в стані гармонійних взаємовідносин, виходячи з пріоритету не національних, а загальнонаціональних цінностей, прав людини й громадянина. Ядром П.Н. є, як правило, титульна нація, що дала назву державі.
ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ — добровільне об'єднання громадян для здійснення спільного завдання та задоволення політичних, економічних, соціальних, духовних та інших спільних інтересів. В демократичних суспільствах політичні партії сприяють формуванню й вираженню політичної волі громадян, перш за все через участь у виборах, а також через висування претендентів від політичної партії на виборну посаду.
ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА- сукупність державних і недержавних соціально-політичних інститутів, які здійснюють владу, управління справами суспільства, регулювання політичних процесів, відносин між соціальними групами, націями, державами і забезпечують політичну стабільність і прогресивний розвиток.
ПОЛОНІЗАЦІЯ – насильницьке насадження польської мови та культури.
ПОЛЮДДЯ – збір данини київськими князями.
ПОМІСНА ЦЕРКВА – православна церква, що існує з перших століть поширення християнства.
ПОПУЛІЗМ- схільність політиків домагатися визнання їхньої громадської діяльності, популярності, вдаючись до простих, прийнятних для населення аргументів та пропозицій, уникаючи непопулярних, але необхідних заходів щодо вирішення суспільних проблем.
ПОХІДНІ ГРУПИ- групи, створені на завойованій націями території України переважно з числа ОУН(Б) з метою слідувати за наступаючими німецькими військами в Україні для організації і контролю місцевої адміністрації в новозавойованих українських землях.
ПРАВО – закони і правила, за якими живе суспільство.
ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА – територія на правому березі Дніпра, яка. Згідно Андрусівського перемир’я 1667 р., належала Речі Посполитій.
ПРАВОВА ДЕРЖАВА — суверенна, демократична держава, в якій: панує принцип верховенства права, дотримання закону всіма громадянами аж до тих, хто перебуває при владі, поважання особи, забезпечення недоторконості її прав і свобод; пріоритет прав людини перед правами будь-якої нації, класу, партії; пріоритет прав народу перед правами держави; взаємна відповідальність держави і громадян один перед одним; незалежність правосуддя та презумпція невинуватості.
ПРАВОЗАХИСНИК-представник руху, що виступає за дотримання прав і свобод людини і громадянина.
ПРАВО НА СВОБОДУ СОВІСТІ—одне з демократичних прав людини сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, право безперешкодно відправляти одноосібно чи колективно релігійні культи й ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
ПРАВОСЛАВ”Я- одне з трьох головних християнських віросповіданнь, поряд з католицизмом та протестанцизмом.
ПРЕЗИДЕНТ – глава держави із республіканською формою правління.
ПРЕЗИДЕНТСЬКА РЕСПУБЛІКА – республіка, де президент – глава держави і виконавчої влади, обирається народом, формує уряд, який не несе відповідальності перед парламентом.
ПРИВАТИЗАЦІЯ- процес перетворення будь-якої форми власності(державної, колективної, особистої тощо) в приватну, передача частини державної власності в будь-яку іншу недержавну власність, перетворення державних підприємств та організацій в акціонерні, колективні, приватні тощо.
ПРИКАРПАТТЯ – західноукраїнські землі у передгір’ях Карпат.
ПРИЧИНА- те, без чого не було б наслідку.
ПРІОРИТЕТ- першість у відкритті, винаході, висловлюванні ідей; переважне право, значення чогось.
ПРОВОКАТОР - “таємний агент” силових структур, підбурювач, що діє з метою зради.
ПРОДРОЗКЛАДКА - система державних заготівель сільськогосподарських продуктів, встановлена радянською владою в 1918—1921 рр., за якою насильницьким шляхом вилучалися у селян „залишки” хліба і встановлювалися „тверді ціни” на них.
ПРОЖИТКОВИЙ МІНІМУМ – мінімум засобів, необхідних для існування.
ПРОЛЕТАРІАТ – клас найманих робітників; у Стародавньому Римі – люди, які не володіли ніяким майном, отримували дрібні гроші і хліб від держави.
ПРОМИСЛОВИЙ ПЕРЕВОРОТ – перехід від мануфактурного до машинного виробництва.
ПРОТЕКТОРАТ- покровительство сильного по відношенню до слабкого, якому приходять на допомогу і ставлять його в залежність.
ПРОТЕКЦІОНИЗМ-сприяння створення найсприятливіших умов.
П”ЯТЕ УПРАВЛІННЯ- так називалося спеціальне управління, створене в 1967р. в брежневську добу при КДБ для боротьби з “ідеологічними диверсіями”. А насправді- з інакомисленням.
„П’ЯТИРІЧКА ВЕЛИКОГО ТЕРОРУ” – період сталінського терору 1937-1941рр..
П’ЯТИРІЧКИ – спроби Комуністичної партії здійснити величезні економічні перетворення за дуже короткі строки через формування планів, завдання та системи заходів, що були спрямовані на виконання цих планів. Планування здійснювалося на 5 років й було розраховано на ентузіазм народу, його патріотизм. Перші п’ятирічки (к. 20-30-і роки) остаточно зламали механізм саморегуляції економіки. Наростаюча централізація економічного життя, закладена в П., призвела до формування адмістративно-командної системи в СРСР.
Р
РАДА БЕЗПЕКИ – постійний вищий і керівний орган ООН, який складається з 5 постійних членів – СРСР (нині Росія), США, Велика Британія, Франція, Китай та шести непостійних членів, яких обирають на два роки. Основне завдання Р.Б. – підтримання миру на Землі.
РАДА ЄВРОПИ (РЄ) – європейська організація, що покликана захищати права людини, парламентську демократію і принцип верховенства права.
РАДИКАЛІЗМ – застосування рішучих, докорінних змін, заходів при роз’язанні якихось питань.
РАДНАРКОМ (РАДА НАРОДНИХ КОМІСАРІВ) – перший радянський уряд на чолі з В.Леніним. Після Жовтневого перевороту виникло питання, як назвати новий уряд: «Рада Міністрів» чи «Тимчасовий уряд». Троцький запропонував «Р.Н.К.», Ленін погодився («пахне революцією»).РНК проіснував з 1917 до 1946 рр.
РАДНАРКОМ УКРАЇНИ – маріонетковий радянський уряд України, що взяв таку назву в 1919 р., запозичивши її у Росії. Першим головою РНК України став болгарин Християн Раковський, присланий В.Леніним з Росії.
РАДЯНІЗАЦІЯ – політика і практика радянської влади на західноукраїнських землях, спрямована на соціалістичні перетворення „по-радянськи” (індустріалізація, колективізація, перетворення в духовному житті, розправа з тими, хто нехоче „таких” перетворень). Р. проводилася з вересня 1939р. до к. 40-х років (з прервою на радянсько-німецьку війну).
РАДЯНСЬКА ВЛАДА – влада, в основі якої знаходиться діяльність Рад депутатів (робітничих, селянських, солдатських, пізніше-народних), які виникли внаслідок безпосереднього волевиявлення частини трудящих і стали логічним продовженням революційних традицій 1905-1907 рр. Керівним органом всіх рад на території Росії після Жовтневого перевороту 1917 року стала РНК, першим керівником (головою) якого було обрано на II Всеросійському з’їзді Рад Володимира Ульянова (Леніна)
РАСА – велика маса людей, яка має спільні фізичні ознаки (колір шкіри, волосся, очей, форму носа та губ, ріст і т.п.).
РАТИФІКАЦІЯ – затвердження органами верховної державної влади міжнародного договору, заключеного уповноваженими держав, що вели переговори.
РАХУНКОВА ПАЛАТА—контрольний орган Верховної Ради України за
виконанням бюджету держави, введений за Конституцією України 1996 р.
РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА – вдосконалення виробництва, краща, доцільніша його організація.
РЕАБІЛІТАЦІЯ – відновлення доброго імені, відновлення в правах, визнання особи (групи осіб), що були необґрунтовано репресовані, невинними. В СРСР перегляд рішень колишніх колегій ОДПУ, „трійок” НКВД та „особливої наради” при НКВД – КДБ – МВС СРСР стосовно репресованих громадян почався після смерті Й.Сталіна.
РЕАКЦІЯ – гоніння, переслідування.
РЕВОЛЮЦІЯ – негайна, насильницька зміна існуючого суспільно-політичного ладу – на противагу еволюції, поступовій зміні.
РЕГІОН – частина країни, область, район, що відрізняється від інших певними природними, економічними та іншими особливостями, ментальністю населення, що тут проживає.
РЕЄСТРОВІ КОЗАКИ – з 1572 р. – козаки, які знаходилися на державній службі в Речі Посполитої (заносились у спеціальний список – “реєстр”).
„РЕЙКОВА ВІЙНА” – кодова назва одного з найважливіших напрямків діяльності радянського партизанського руху, який полягав в руйнуванні залізниць, мостів, нищення залізничних німецьких ешелонів в окупованих районах, які перевозили на фронт живу силу й техніку. „Р.В.” особливо посилилася під час Курської битви.
РЕКВІЗИЦІЯ – примусове оплатне вилучення державою майна, що належить фізичним чи юридичним особам.
РЕЛІГІЯ – віра в існування надприродних сил – богів, духів і т.п., які управляють життям на землі.
РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ – доходність, прибутковість, вигідність виробництва.
РЕПАРАЦІЯ – відшкодування збитків, понесених у війні.
РЕПАТРІАЦІЯ – повернення на батьківщину після війни військовополонених, біженців, переселенців, направлених на примусові роботи.
РЕПРЕСІЇ – невід’ємна частина, головна риса тоталітарного сталінського режиму, форма розправи цього режиму з т.зв. „класовими ворогами” на шляху соціалістичного будівництва. На Україні Р. в 20-30 рр. набули різних форм (розкуркулення, депортації, голодомори, викриття „шкідників” організацій, фізичне знищення).
РЕСПУБЛІКА—форма державного правління, за якої: народ є носієм суверенітету, єдиним джерелом влади в державі; він делегує на строго визначений строк державницькі повноваження органам державної влади та місцевого самоврядування; глава держави й усі органи влади є виборними й змінюваними, а виконавча влада є похідною від представницького органу; державну владу ніхто не може узурпувати.
РЕФЕРЕНДУМ — форма безпосередньої демократії, пряме волевиявлення громадян через всенародне голосування.
РЕФОРМА – перетворення, зміна, нововведення, яке не знищує основ існуючої соціальної структури.
РИНОК – обмін товарів, який визначається пропозицією і попитом на товари у масштабі світового господарства (світовий зовнішній ринок), країни (національний внутрішній ринок) та її окремого району (місцевий ринок).
РОЗВИНУТИЙ СОЦІАЛІЗМ – так ідеологи комуністичної партії брежнєвської доби, посилаючись на „самого В.І.Леніна”, назвали перехідний етап від соціалізму до комунізму, який „волюнтарист” Хрущов, мовляв, хотів „перескочити”, оголосивши, що країна вступила в етап розгорнутого будівництва комунізму. Р.С. розглядався, як суспільство, в якому планувалося успішно виділити питання задоволення власних потреб людини, де буде піднята на високий рівень економіка, наука, освіта та складеться новий тип цивілізації.
РОЗКУРКУЛЕННЯ – політика ліквідації куркульства як класу, спрямована на те, щоб позбавити заможного селянина його власності (землі, сільськогосподарського інвентаря, зерна, худоби), ізолювати його від маси бідних селян. Р. проводилося насильницьким, репресивним методом аж до фізичного знищення.
„РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ” – це процес нищення здобутків українського національного відродження 20-х рр., що розгорнувся в 30-ті рр. і супроводжувався масовими репресіями; політика українізації замінювалася політикою русифікації.
РУЇНА – криза української державності в 60-70 рр. XVIIст., фактично громадська війна, розорення України.
РУМУНІЗАЦІЯ – політика румунських властей, що проводилася на українських землях Бессарабії й Буковини 22 роки (1918-1940 рр.), спрямована на знищення української мови, школи, культури, невизнання українців окремою нацією, нищення українського місцевого самоуправління, яким вони користувалися до 1918 р. як російська провінція Бессарабії та австрійська провінція Буковини. Своєю нетерпимістю до українців Румунія перевершила навіть Польщу.
РУСИНИ – давня самоназва українців, використовувалася, щонайменше, від часів Київської Русі до початку XXст.
РУСИНСТВО – політична течія в Карпатській Україні в 20-30 рр.. яка вважала жителів цього краю окреми слов’янським народом.
РУСИФІКАЦІЯ — сукупність умов, дій та заходів в національних неросійських республіках бувшого СРСР або в окремих регіонах Російської Федерації щодо звуження вживання рідної мови, користування здобутками культури свого народу, вивчення своєї історії та піднесення на передній план знання російської мови, культури, історії Росії, тобто приниження всього національно-неросійського порівняно з російським.
РУХ ОПОРУ – антифашистський національно-визвольний рух в окупованих країнах під час Другої світової війни.