Н
НАДДЕРЖАВА – це держава, вплив якої розповсюджується далеко за межами її кордонів.
НАДДНІПРЯНЩИНА – територія України по обох берегах Дніпра у складі Російської імперії.
НАДЗВИЧАЙНИЙ І ПОВНОВАЖНИЙ ПОСОЛ – найвищий дипломатичний ранг представника держави; глава посольства.
НАДЗВИЧАЙНИЙ СТАН – режим, що вводиться в державі чи на окремих територіях за особливих обставин на термін, що строго обумовлюється.
Н.С., як правило, обмежує права громадян; надає надзвичайні повноваження спеціально створеним органам.
НАРОД – спільність людей, що складається з різних соціальних верств, класів, націй, етнонаціональних груп, об’єднаних у державу. Н.- населення держави, жителі країни.
НАРОДНА РАДА – політично оформлена конструктивна опозиція у Верховній Раді УРСР (6 червня 1990р.), членами якої став демократичний блок народних депутатів, обраних під час виборів 1990р. Опозиційні сили в парламенті очолив академік Ігор Юхновський.
НАРОДНИКИ – російські революціонери 60-80 рр. XX ст., відстоювали ідею російського (общинного) соціалізму.
НАРОДНІСТЬ – людська спільнота, яка складається в результаті злиття багатьох племен.
НАУКОВО – ТЕЧНІЧНА РЕВОЛЮЦІЯ (НТР) – процес, що супроводжувався широким впровадженням у виробництво розробок нової техніки, інтенсифікацією виробничих процесів, механізацією і автоматизацією трудомістких робіт.
НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ—перехід з приватної власності у власність держави землі, промисловості, банків, транспорту тощо.
НАЦІОНАЛІЗМ – теорія і практика етнічних й соціально – політичних відносин, які ґрунтуються на самоідентифікації та патріотизмі нації у вирішення проблем всіх сфер суспільного життя, і реалізуються у різноманітних формах, зумовлених рівнем розвитку країни та нації, а також рівнем національної свідомості. Н. – інтереси партії і держави ставить на перше місце.
НАЦІОНАЛ-КОМУНІЗМ - ідеологічна течія в КП(б)У, прихильники якої в 20-х роках прагнули примирити комуністичні ідеї із завданнями національного (економічного, духовного тощо) розвитку України. Погляди Н-К не дістали підтримки керівництва більшовицької партії.
„НАЦІОНАЛ-УХИЛЬНИЦТВО” – так називали більшовики в 20-х роках, під час здійснення політики українізації, поведінку представників інтелегенції в партійному та державному середовищі, які ніби-то ставали на шлях сепаратизму, послаблюючи відстоювання єдності націїй в СРСР.
НАЦІОНАЛЬНА ГОРДІСТЬ—патріотичне почуття любові й поваги, відданос-
ті власній країні, її народові на основі врахування її реального внеску в
світову цивілізацію та культуру. Н. Г. несумісна з почуттям зневаги до ін-
ших народів.
НАЦІОНАЛЬНА САМОСВІДОМІСТЬ – сукупність поглядів, знань, оцінок, ідеалів, які відображають специфічний зміст, рівень і особливості уявлень членів національно – етнічної спільноти про минуле, сучасне та майбутнє свого розвитку, про місце й призначення серед інших спільнот, а також характер взаємних відносин з ними.
НАЦІОНАЛЬНА ЦЕРКВА – релігієзнавчий термін для означення звернення етносів до певних релігійних вірувань. Суспільно – історична практика не знає безрелігійних чи безетнічних спільностей людей. Етноконфесійна специфіка релігії, яка формується взаємодією з етнічним чинником, стимулюється необхідністю потреб нації у власній церкві.
НАЦІОНАЛЬНЕ БАГАТСТВО – сукупність матеріальних благ, якими користується суспільство.
НАЦІОНАЛЬНЕ ПИТАННЯ – сукупність політичних, економічних, духовних,
соціальних, правових та інших проблем, які виникають в процесі внутрідержавного та міждержавного спілкування між представниками різних національностей (націй, народностей, національних груп тощо). Зміст Н.П., шляхи його розв'язання в різні історичні епохи не одинакові.
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИБУТОК – створені за рік у сфері виробництва матеріальні цінності з вирахуванням витрат на їх утримання.
НАЦІОНАЛЬНИЙ РАЙОН — адміністративно-територіальна одиниця, що створюється в місцях компактного проживання національних груп, які мешкають за межами своїх національно-державних утворень і складають більшість населення даної місцевості.
НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ – рух поневолених народів та країн за національне та соціальне визволення, за створення самостійної власної держави.
НАЦІОНАЛЬНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ—повновладдя нації, її реальна спроможність забезпечити право нації на самовизначення (в різних формах) аж до створення самостійної держави.
НАЦІОНАЛЬНІСТЬ—належність людини до тієї чи іншої етнічної спільності — нації чи народності. Вживається цей термін також для визначення сукупності осіб однієї національності .
НАЦІЯ — виключно складний, своєрідний і специфічний феномен. Тому є багато визначень нації в світовій історичній практиці і політології, в т. числі й сталінське класове визначення нації (4 ознаки), яким впродовж десятиліть користувалися в СРСР. В сучасних умовах розбудови незалежної України, як поліетнічної держави, українські вчені в кн. «Етнонаціональний розвиток України: терміни, визначення, персоналії» дають визначення нації як «етносоціальної спільності зі сформованою усталеною самосвідомістю своєї ідентичності (спільності історичної долі, психології й характеру, прихильність національним матеріальним і духовним цінностям, національній символіці), а також територіально-мовною та економічною єдністю».
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ(політична) – самостійність, суверенність держави у внутрішній і зовнішній діяльності. Н.П. – спирається на конституційні й інші правові основи і гарантії, враховує міжнародний досвід.
НЕЙТРАЛІТЕТ – невтручання.
НЕОСТАЛІНІЗМ – це частково реалізований в умовах брежнєвської доби сталінський режим. Повністю відновити сталінізм (з його масовими репресіями, трійками, ізоляцією суспільства від зарубіжного світу) не вдалося.
НІВЕЛЮВАННЯ – стирання індивідуальних відмінностей.
НІГІЛІСТИ – ті, хто виступає проти застиглих традицій та устоїв.
НОВА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА (НЕП) – система заходів, введених Х з’їздом РКП(б) в березні 1921р., спрямованих на використання в інтересах соціалізму товарного виробництва, ринкових відносин, економічних методів господарювання. НЕП дав можливість відродження зруйнованого 7-ма роками війни народного господарства, полегшив для СРСР прорив економічної блокади, вихід на міжнародні ринки, дипломатичне визнання.
НЕП охоплює період з 1921 до 1929 рр.
„НОВИЙ ПОРЯДОК” – це порядок, заведений окупаційною німецькою владою, яка використовувала каральні органи, поліцію, збройні загони і службу безпеки. „Н.П.” – застосування масових репресій як до мирних жителів, так і до військовополонених; створення концтаборів (у Києві: Дарницький, Сирецький, Бабин Яр, Биківня). Всього в Україні – 150 концтаборів (в них загинуло 1.9 млн. військовополонених, 2 млн. мирних жителів).
НОВОРОСІЯ – назва великих територій на півдні європейської частини Російської імперії.
НОМЕНКЛАТУРА – панівний клас радянського суспільства, партійно – державне керівництво. Н. – перелік, коло посадових осіб, призначення чи затвердження яких належить до компетенції якого-небудь вищого органа.
НОРМАНИ – предки скандинавських народів, північні германські племена.
О
ОБ’ЄДНАНЕ ДЕРЖАВНЕ ПОЛІТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ (ОДПУ) – існувало з 1923 по 1934 рр. і займалося політичним зиском в країні.
ОБРЯДИ – дії, зв’язані із дотриманням звичаїв, традицій чи релігійних приписів.
«ОКСАМИТОВА РЕВОЛЮЦІЯ» - так назвали журналісти в ЗМІ процесс формування демократичної більшості у парламенті, що відбувся на початку 2000р. і закінчився 1 лютого п’ятою сесією Верховної Ради України, яка зібралася в Українському домі в кількості 255 народних депутатів і переобрала керівництво Верховної Ради України: головою ВР – Плюща І.С., першим заступником – В.Медведчука, заступником – С.Гавриша.
ОКУПАЦІЯ – нетривале утримання захоплених земель.
ОЛІГАРХІЯ- влада багатих; така форма державної влади, за якою уся її повнота належить незначний частині суспільства.
ОПЕРАЦІЯ ”ВІСЛА”- насильницьке виселення українців з українських етнічних земель, що опинилися в межах Польщі, здійснене в квітні-травні 1947р. польским урядом при підтримці радянського уряду. Мета операції “Вісла”: в ході її здійснення ліквідувати бази діяльності ОУН-УПА.
ОПОЗИЦІЯ- протидія , опір певній політиці, політичній лінії, політичній дії; організація, партія, група, особа, які виступають проти панівної думки уряду, системи влади, конституції, політичної системи в цілому. Опозиції існують в парламентах цілого ряду країн, це не суперечить принципам демократії.
ОПОЛЯЧУВАННЯ- політика, яку проводив польский уряд стосовно українства на західно-українських землях, які Польща вважала історично складовою частиною своєї держави (насильницьке насаджування польскої мови, культури, католицизму тощо). Ця віра в дієвість Польщі спиралася на два припущення: 1)привабливість польскої культури; 2) слабкість українського національного руху (в обох припущеннях Польща помилялася). Ця політика здійснювалася Польщею до 1939р.
ОРГАНІЗАЦІЯ – об’єднання індивідуумів в єдине ціле для спільної праці.
ОРГАНІЗАЦІЯ З БЕЗПЕКИ І СПІВРОБІТНИЦТВА В ЕВРОПІ (ОБСЄ) - міжнародна організація, діяльність якої спрямована на зміцнення загальноевропейскої безпеки і співробітництва між країнами і народами.
ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ”ЕДНАНИХ НАЦІЙ (ООН)- міжнародна організція створена в 1945р. , основною метою якої є підтримання миру і безпеки в усьому світі, розвиток духовних відносин між націями на основі принципу рівності й самовизначення народів.
ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ- організація, створена у Відні в 1929р. представниками УВО та студентських груп. Керівництво здійснював з-за кордону полковник Є. Коновалець. ОУН була “підпільною партією”, дотримувалися військових засад керівництва, конспіративних методів суворої дисципліни, проводила кампанію політичного терору проти польської держави та її представників, намагалися досягнути цілей “інтегрального націоналізму”. В 1938-1940рр. (після вбивства Є. Коновальця) розпалася на ОУН(Б) та ОУН(М).
ОРЕНДА – тимчасове, оплатне володіння і користування чим-небудь.
ОСВІТА- це процес і результат засвоєння систематизованих знань.
ОТАМАНЩИНА – це такий стан суспільства, коли військове начало домінує над суспільно-політичним. В українському суспільстві такий стан склався в добу Директорії (1919-1920 рр). “Головний Отаман” С.Петлюра, який перебрав на себе всю владу в Центрі, підтримував “малих отаманів”, які перебрали владу в окремих регіонах (Болбочан, Н. Махно, Зелений, Ангел, тощо). О. – шлях до анархії, вона була як ракова пухлина, що в середині роз’їдала таку слабку ще УНР.
ОФЕНЗИВА-прорив.
ОХЛОКРАТІЯ-домінування в політичному житті суспільства впливу натовпу, юрби, “маси”; один із способів здійснення політичної влади, що суттєво доповнює кризові політичні режими.