С
„САМВИДАВ” – форма діяльності дисидентів по розповсюдженню підготовлених ними книг, статей, закликів, звернень, які викривали політику властей. Підготовлені матеріали переписувалися, передруковувалися, передавалися з рук в руки.
САМОВИЗНАЧЕННЯ НАЦІЇ — універсальний принцип розв'язання національного питання через право вільного вибору народом форми державно-національного утворення чи національно-територіальної автономії аж до виділення й утворення самостійної, незалежної держави.
САМОДЕРЖАВСТВО – форма правління з абсолютною владою однієї особи.
САМОУСВІДОМЛЕННЯ – усвідомлення себе, своїх особливостей, свого місця в житті, суспільстві.
САТЕЛІТ – формально незалежна держава, фактично підпорядкована іншій, більш сильній державі.
САТРАП – жорстокий начальник, самодур-адміністратор, який не рахується із законами.
СВІТОГЛЯД – уявлення про довколишній світ і людину.
СВЯЩЕННИК – служитель культу, який має право здійснювати богослужіння і таїнства, за винятком священства. Друга назва – ієрей (старший священик – протоієрей).
СЕКУЛЯРИЗАЦІЯ – відбирання у церкви її володінь.
СЕПАРАТИЗМ — прагнення політичних сил до відокремлення країни чи певної її території від іншої країни. В поліетнічних державах—це рух національних меншин за відокремлення й створення власної держави чи встановлення автономного самоврядування.
«СЕРДЮКИ»—члени сердюцької дивізії, однієї з найкращих військових частин
генерала П. Скоропадського, сформованої з представників заможного
селянства.
СЕРЕДНІЙ КЛАС – значна частина населення у розвинутих країнах (інтелігенція, підприємці, менеджери, чиновники).
СИМВОЛІКА – розпізнавальні знаки роду, поселення, території країни.
СЛОБОЖАНЩИНА - Слобідська Україна, територія сучасних Харківської, частини Донецької, Луганської і Сумської областей і російського прикордоння.
СЛОВ¢ЯНОФІЛИ – “слов’янолюби”, вважали, що у Росії є свій особливий шлях, місія у слов’янському світі.
СМЕРДИ – особисто вільні члени громади (Русь).
СОБОРНА ДЕРЖАВА – це держава, яка зібрала в своєму складі всі етнічні землі, населені тим чи іншим народом. Особливе значення “соборність” мала для України, народ якої столітями був розірваний політикою різних держав. Акт Соборності (“злуки”) західноукраїнських земель з наддніпрянськими де-юре був здійснений в січні 1919р., де-факто акт соборності українських земель хоча і в не своїй державі, бо УРСР не була такою, відбувся в 1939-1940 рр., а остаточно в 1945р. В історичному розумінні цього слова “соборною” держава Україна може називатися тільки зараз.
СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЗЕМЛІ —перетворення приватновласницьких земель в загальнонародну власність.
СОЦІАЛІЗМ – термін, який вживали комуністи для означення ідеалу і дійсності з таким соціальним устроєм, за якого благо визначається перетворенням приватної власності в суспільну.
„СОЦІАЛІСТИЧНИЙ РЕАЛІЗМ” – літературно – художнє коментування сталінських „теоретичних положень”, прославлення радянської дійсності.
СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА — принцип функціонування держави, у відповідності до якого вона бере на себе захист соціально слабких і піклується про втілення в життя соціальної справедливості.
СОЦІАЛЬНА НАПРУГА – ситуація в суспільстві, що готова вибухнути масовими заворушеннями.
СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА — сукупність різноманітних соціальних спільнот,
що склалася історично (класів, етносів, соціальних прошарків, груп людей тощо), а також стосунків між ними, обумовлених відповідним рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.
СОЦІАЛЬНЕ РОЗШАРУВАННЯ – поділ, збільшення різниці між багатими і бідними.
СОЮЗ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ (СВУ) – організація, створена 4 серпня 1914р. емігрантами із Наддніпрянщини – Д.Донцовим, В.Дорошенком, М.Залізняком, Ю.Бачинським та ін., що виступали за поразку Росії у Першій світовій війні і обстоювали ідею утворення самостійної держави під протекторатом Австро-Угорщини і Німеччини. Очолив СВУ Д.Донцов.
СОЮЗНИЙ ДОГОВІР 1922р. – це договір про утворення СРСР, підписаний членами делегації РСФСР, УСРР, БСРР, ЗСФРР (всього 86 підписів) 30 грудня 1922 року. С.Д. визначав компетенцію Союзу, до відома якого в особі його верховних органів належали майже всі функції внутрішньої і зовнішньої політики, що були забрані у республік. Верховним органом влади СРСР оголошував з’їзд Рад. Вищим органом ставав РНК СРСР. Права республік С.Д. зводив нанівець, хоча де – юре залишав за ними формально право виходу. Суверенітет союзних республік, зафіксований в С.Д., залишався аж до розпаду СРСР політично-правовою легендою.
СПІВДРУЖНІСТЬ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ (СНД) - об’єднання держав, що виникло в результаті розпаду СРСР (8 грудня 1991р.), метою якого було збереження і розвиток на новій основі економічних, культурних, політичних зв’язків між колишніми союзниками республіки. Україна
„СПРАВА СВУ” – сфабрикована справа: ВКП(б) „виявила” в 1929р. т. зв. Спілку визволення України, таємну націоналістичну організацію, яка звинувачувалася в зв’язках з емігрантськими силами, зарубіжними державами, підбурюванні селян проти колективізації, підготовці вбивства Й.Сталіна, спробі відокремлення України від Росії.
„СТАБІЛІЗАЦІЯ” – за часів брежнєвської доби це, по суті, консервація існуючого режиму, яка проявилася через підміну справжнього народовладдя формальним представництвом трудівників у радах всіх рівнів; зростання масштабу бюрократичного апарату; зведення нанівець самостійних громадських організацій на фоні зростання ролі комуністичної партії, як „керівної і спрямовуючої” сили в суспільстві, в руках якої зосередилася вся повнота влади.
СТАЛІНІЗМ - деформована антигуманна теорія, політика і практика, що торкнулася своєю злочинною суттю усіх сфер життя радянського суспільства, в центрі якого стояла окрема людина, групи людей, цілі народи.
СТАТУС – правове становище, документально закріплене.
СТРАТЕГІЯ – мистецтво ведення масштабних військових дій. С. – в політиці – визначення завдань для досягнення мети.
СТРАХОВА КАМПАНІЯ – фінансова установа, що створює за рахунок своїх клієнтів спеціальний фонд, який використовується для покриття збитків цих клієнтів від нещасних випадків, стихійного лиха і т.п.
СТРУКТУРНА ПЕРЕБУДОВА ЕКОНОМІКИ – перебудова співвідношення різних галузей та їх частин у суспільному виробництві.
СУБ’ЄКТИВІЗМ – відношення до будь-чого, що визначається особистими симпатіями, поглядами суб’єкта; відсутністю об’єктивності.
СУВЕРЕНІТЕТ — незалежне від будь-яких обставин і осіб верховенство народу, нації, держави у внутрішній і зовнішній політиці, що забезпечує незалежність та самостійність розвитку суспільства.
СУВЕРЕННА ДЕРЖАВА - верховенство, самостійність державної влади в
рамках однієї країни, її незалежність від будь-якої влади всередині держави та на міжнародній арені, це повнота суверенітету, поширеного на всю її територію.
СУСПІЛЬНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ – розділення на сільськогосподарську та несільськогосподарську працю і дальша професійна спеціалізація.
СУСПІЛЬНІ ВІДНОСИНИ – відносини між групами людей, які виникають у процесі їх діяльності.
СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РУХ – рух, учасники якого пропонують різноманітні ідеї вдосконалення життя суспільства.
СУСПІЛЬСТВО – сукупність форм спільної діяльності людей, які склалися історично.
„СХІДНА МАЛОПОЛЬЩА” – назва Галичини, яку поляки вживали в період існування Речі Посполитої, на зразок того, як Росія називала Україну – Малоросія.
„СХІДНИЙ ВАЛ” – неприступний оборонний рубіж, який з метою переходу до затяжної позиційної війни і вимотування сил Червоної Армії почали будувати німці при відступі на Україні по р.Дніпро і р.Молочна (вересень-жовтень 1943р.). „С.В.” мав стати останнім вирішальним плацдармом німців на Україні.
Т
ТАБОРИ „СПЕЦІАЛЬНОГО РЕЖИМУ” – табори, створені в 1948р., для засуджених за „антирадянську діяльність” та „контрреволюційні акти”, в яких застосовувалися особливо витончені методи „впливу” на засуджених.
ТАБУ – заборона.
„ТАЛОННИЙ РЕЖИМ” – режим, що склався в період проведення політики „воєнного комунізму” і передбачав отримання продуктів харчування та деяких промтоварів лише за талонами.
ТЕМНИКИ – „тема тижня”; так називалися цензурні вказівки президентської адміністрації Леоніда Кучми, де журналістам вказувалося, які події висвітлювати (і як саме), а які ігнорувати.
ТЕНДЕНЦІЯ – напрям розвитку якогось явища.
ТЕОКРАТІЯ – поєднання однією особою духовної і світської влади.
ТЕОРІЯ – система основних ідей в тій чи інші галузі знань.
ТЕОРІЯ БОРОТЬБИ ДВОХ КУЛЬТУР – протиставленн міської культури, як культури вищого гатунку, сільській культурі, як культури нижчого рівня.
ТЕРОР – фізичне насильство, аж до фізичного знищення політичних супротивників. Особливо гостро Т. проявляється в боротьбі за владу.
ТИМЧАСОВА ВЛАДА – влада, у якій особи на керівні посади призначаються (чи навіть обираються) на певний, як правило, нетривалий термін до їх заміни іншими особами на постійній основі.
ТИРАНІЯ – свавільне жорстоке правління.
„ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА” – система виробництва, яка діє всупереч існуючому законодавству, частіше всього нелегально.
ТОВАРИСТВО УКРАЇНСЬКИХ ПОСТУПОВЦІВ (ТУП) – міжпартійний блок українських партій. Наддніпрянської України, що виник ще в 1907р., а після Лютневої революції 1917р., вийшов із підпілля, зініціювавши створення Української Центральної Ради.
ТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО – форма виробництва, при якій продукти виробляються для продажу.
ТОЛЕРАНТНІСТЬ – терпиме ставлення до інших, чужих думок, вірувань, політичних уподобань та позицій. Це один з основних демократичних принципів, пов’язаний із плюралізмом і правами людини.
ТОТАЛІТАРНА ДЕРЖАВА—держава, в якій в силу історичних умов склалася така система політичного та соціального устрою життя суспільства, за якої неконтрольована народом влада бюрократичної еліти отримала можливість руйнації або прямої заборони інститутів представницької демократії чи просто можливість військово-поліцейського терору.
ТРАДИЦІЇ – звичаї, порядки, що встановилися, успадковані, успадковані, передані від минулого, сприйняті даною владою і народом, використовуються для спадкоємності.
ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИЙ – міжнародний; здійснення економічної діяльності поза межами своєї країни у великих масштабах.
ТРИБУНАЛ – спеціальний суд для розгляду справ з воєнних злочинів.
ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА – це культура, яку створили у IV-перш. пол. III тис.до.н.е. на території від Дністра до Дніпра (назва від с.Трипілля на Київщині).
„ТРІЙКИ” – позасудові органи, т. зв. особливі наради з трьох чоловік (представник партійних, радянських та нкведистських органів), що почали діяти з листопада 1934р., виносили вироки у справах „ворогів народу” та членів їх сімей; відправили в табори та на смерть багато тисяч радянських(в т.ч. українських) людей. „Т.” припинили своє існування після смерті Сталіна, в Хрущовську добу.
ТРОЇСТИЙ (ЧЕТВЕРНИЙ) СОЮЗ – союз, що склався в 1882р. між Німеччиною, Австро-Угорщиною та Італією (до 1915р.), в 1915 році Італія вийшла, а увійшли в союз Болгарія і Туреччина. Головним противником вважав Англію, Францію та Росію.
ТРУДОДЕНЬ – міра виробітку та оплати праці в колгоспах, один відпрацьований день та видана (виплачена) за нього частка заробленого колгоспником.
У
УЗУРПАТОР – особа, яка незаконно захопила та тримає у своїх руках владу.
УЗУРПАЦІЯ – протизаконне захоплення влади; привласнення чиїхось прав на що-небудь.
УКРАЇНІЗАЦІЯ – український різновид політики коренізації, політика, що здійснювалася радянським керівництвом в 20-х рр. в національно – культурній сфері (мова, культура, релігія тощо). Українізація виступала, як засіб боротьби за збереження і розвиток української культури, як засіб боротьби за національну державність, за незалежність.
УКРАЇНОФІЛЬСТВО – найбільш впливова ідеологічна течія в Закарпатській Україні в 20-30 рр.. яка демонструвала віданність українській культурі, традиціям і звичаям українського народу і відображала настрої більшої частини українців цього краю. У. - термін, який вживається для того, щоб підкреслити вияв любові до України, її народу, його історії та культури, до всього українського.
УКРАЇНОФОБІЯ—термін, що уособлює негативний вияв до України, її
народу, історії та культури, зневаги до всього українського.
УКРАЇНСТВО—термін, донедавна вживаний тільки в зарубіжній історичній та філософській думці для означення етнічно-національної спільності людей, що мають своє коріння в етнічних межах України, а також їх нащадків в діаспорі.
УКРАЇНСЬКА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ (УВО) – військова організація, створена в 1920р. в Празі, що прагнула продовжити збройну боротьбу проти польської окупації. Очолив її пізніше полковник Є. Коновалець. УВО проводила операції, спрямовані на дестабілізацію польського режиму. В 1929р. УВО стала ініціатором заснування у Відні ОУН.
УКРАЇНСЬКА ГОЛОВНА ВИЗВОЛЬНА РАДА (УГВР) – позапартійна структура з функціями громадянського і військового управління . УГВР створена в липні 1944 р. І ставила за мету очолити збройну боротьбу проти окупантів, а після унезалежнення України передати всю повноту влади Українським Установчим Зборам Виконавчим органом УГВР був Генеральний секретаріат, очолюваний Романом Шухевичем.
УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА – автономія в складі Російської Республіки, яка повинна була стати “федерацією рівних народів”, проголошена Центральною Радою в Третьому Універсалі (7 листопада 1917р.).
УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РАДА – організація, що виникла на західноукраїнських землях (у Львові) 18 жовтня 1918 року і оголосила своєю метою об’єднання західноукраїнських земель в одне ціле – ЗУНР (Західно-українська народна Республіка). Очолив Украду Євген Петрушевич.
„УКРАЇНСЬКА ХВИЛЯ” – таку назву отримав живий ланцюг між Києвом і Львовом (21 січня 1990р.), утворений з ініативи НРУ на честь 71-ї річниці від дня проголошення 22 січня 1919р. „Акту Злуки” УНР та ЗУНР.
УКРАЇНСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ДЕМОКРАТИЧНЕ ОБ’ЄДНАННЯ (УНДО) – найчисленніша і найвпливовіша від усіх разом взятих політичних партій і організацій на Галичині, що була прямою спадкоємницею довоєнної Народно-демократичної партії. УНДО складалася з української інтелігенції та духовенства. Це була, по суті, ліберальна партія, що виступала за соборну незалежну Україну, через нормалізацію українсько-польських взаємин.
УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ – це питання про роль і місце українського фактора у внутрішньому житті держав, до складу яких входили українські землі. В широкому розумінні слова „У.П.” – це питання про умови, спроби та механізм возз’єднання українських земель в одну соборну незалежну власну українську державу, її розвиток, становлення та зміцнення.
УКРАЇНСЬКИЙ БУРЖУАЗНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ – термін, який застосовувася в радянській пропаганді. Його навішували представникам українського національного руху, патріотам України, всім тим, хто відстоював українську національну ідею, національні права українців і України.
УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД—термін, вживаний в кількох основних значеннях: населення Української держави; поняття, що визначає суб'єкт української нації, який охоплює всі її класи, соціальні прошарки та групи; соціально-етнічна сукупність громадян, які проживають на терені України.
УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОНГРЕС – конгрес, який відбувся 6-8 квітня 1917 року у Києві, визначив структуру Центральної Ради (Велика рада. Мала рада); надав ЦР повноваження представляти народ України (практично перетворив її на своєрідний український парламент; одностайно висловився за національно-територіальну автономію України.
«УКРАЇНСЬКИЙ П’ЄМОНТ» - Східна Галичина, як твердиня національного руху, база українського національного відродження; школи, культурні заходи, часописи, преса, громади, просвіти, кафедра історії України у Львівському університеті, національне товариство ім. Шевченка.
УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ (УЦК) – координаційний орган, створений у Кракові навесні 1940р., як своєрідний український заклад соціального забезпечення, догляду за хворими і літніми людьми, безпритульними дітьми, розвитку освіти, охорони здоров’я на території Генерального Губернаторства (частини окупованої німцями Польщі), де проживало українське населення. Очолив УЦК відомий український географ В.Кубійович.
УЛЬТИМАТУМ—категорична, остання вимога з певних питань однієї держави
до іншої, зафіксована в дипломатичному або будь-якому писаному документові чи в усній формі, супроводжувана погрозами.
УНІВЕРСАЛ – головний документ, відозва.
УНІТАРИЗМ – принцип і форма державного устрою суспільства, які припускають наявність єдиної конституції на всій території держави, єдиної системи вищих органів державної влади, єдиної системи права, а також адмістративно-територіальний розподіл без політичної самостійності адміністративних одиниць.
УНІТАРНА ДЕРЖАВА – форма державного устрою, яка базується на зверхності суверенітету (верховної влади), єдиної держави над адміністративно-територіальними одиницями, на які вона поділена.
УНІЯ – спілка, союз; об’єднання церков або держав, персональна унія.
УРБАНІЗАЦІЯ — процес зростання ролі міста в розвитку суспільства, поповнення населення міст за рахунок сільського. Числове уявлення про розгортання цих процесів дають переписи населення.
УРЯД – орган виконавчої влади держави, що реалізує всю повноту цієї влади. Діяльність У. відносно автономна й у визначених межах підконтрольна як законодавчому органу, так і Верховному Суду.
УСТАНОВЧІ ЗБОРИ—тимчасовий (на відміну від парламенту) представницький орган, який має окреме, чітко визначене завдання (прийняття Конституції тощо), після виконання цього завдання припиняє свою діяльність.
УТОПІЯ – вигадка, нездійсненна мрія.